Це так. Але це жесть. Звичайно в той час і Німці, і Червона армія творили жесть, і поляки багато натворили, але те, що робили члени ОУН Б з поляками - це жесть. Це не те, чим треба пишатись.

Організація Українських націоналістів мельниківська - це ОУН після відокремлення від організації т.зв. "революційної" фракції, що виникла в результаті розколуОрганізації українських націоналістівна початку 1940 року. Об'єднала переважну більшістьнаціоналістів, прихильниківА.А.Мельника, затвердженого II Великим Збором Українських Націоналістів на посаді головиПроводу українських націоналістів27 серпня1939року.
Полковник арміїУНРАндрій Мельник, близький соратник колишнього лідераОУНЄвгена Коновальця, представляв старше, більш помірковане крило організації. Його прихід до керівництваОУНстав можливий завдяки тому, що молоді і більш радикально налаштовані активісти Крайової екзекутивиОУНна західноукраїнських землях в цей час відбували тривалі терміни ув'язнення в польських тюрмах.
На початку 1940 року, через кілька місяців після окупації Польщі та виходу на свободу тисяч колишніх політв'язнів, конфлікт в керівництві ОУН привів до її розколу на дві фракції. Крихітна «революційна» фракція іменувала себе ОУН революціонерів [ОУН-р] або ОУН [бандерівці] [ОУН б] по імені її керівника Степана Бандери; друга - угруповання прихильників Андрія Мельника - поряд з неофіційною назвою мельниківці дотримувалася первісної назви ОУН, підкреслюючи свою спадкоємність щодо ОУН, створеної в 1929 році, а також назвала себе ОУН-солідаристи [ОУН с].

Остаточне розмежування між двома фракціями оформилося у квітні 1941 року, коли прихильники Бандери провели в Кракові свій власний II Великий Збір Українських Націоналістів. На якому результати римського II Великого Збору 1939 року було оголошено недійсними, а сам Мельник та його прибічники - диверсантами і шкідниками. Новим вождем ОУН був оголошений Степан Бандера. З цього часу йде відлік існування двох ОУН, кожна з яких претендує на те, що тільки вона є єдиною правильною.

Після початку операції "Барбаросса" прихильники ОУН [м] і члени «похідних груп» почали систематично знищуватись структурами ОУН [б], що мала на меті формування «Суверенної Соборної Української Держави на чолі із вождем С. Бандерою». Результатом таких дій став арешт і переміщення німцями в липні 1941 року обох лідерів в Берлін та репресивні заходи проти активних прихильників ОУН [б] на місцях.
Після окупації німцями Києва, ОУН [м] проголосила створенняУкраїнської Національної Ради, але це не було підтримано німцями, які незабаром її розпустили, а членів репресували і розстріляли.
Після переходу ОУН [б] на напівлегальне становище восени 1941 року, ОУН [м] залишалася цілком легальною організацією, що діяла в Третьому рейху.

Волинська трагедія - [у польській історіографіїпол. RzezWolynska[/i], "Волинська різанина"] - обопільніетнічні чисткиконфліктуючогопольськоготаукраїнськогонаселення, здійсненіУкраїнською Повстанською Армією, що підпорядковувалися ОУН [б]та польськоюАрмією Крайовоюза участю польських батальйонівшуцманшафту,радянських партизанівта українського і польського цивільного населення у1943році під часДругої світової війнинаВолині. Частина польсько-українського протистояння у Другій світовій війні, або, заВолодимиром В'ятровичем, «Другої польсько-української війни». У ширшому сенсі, складова багатовікового українсько-польського протистояння назахідноукраїнськихземлях - Волині, Галичині, Холмщині, Підляшші, Надсянні, Лемківщині.

У традиційній польській історіографії тенденційно сприймається як етнічна чистка виключно польського населення; в українській - як "дія у відповідь" на звірства поляків щодо українських цивільних. Ця тема значно більше досліджена з боку польських істориків, які займаються цією проблемою від часу закінчення Другої світової війни.Для праць польських істориків характерна тенденція перебільшувати польські жертви шляхом зарахування до числа жертв поляків, які сховалися та втекли від різанини,та применшення кількості українських жертв, зараховувати загиблих українців від рук поляків, як поляків, що загинули від рук українцівта включати до числа польських жертв інших людей частково навіть не польської національності, які загинули за геть інших обставин і які не мали стосунку до Волинської трагедії.Українські історики переважно почали досліджувати цю тему післяпроголошення Україною незалежності.

Звичайно і поляки там багато натворили, але дії ОУН Б під Керівництвом Степана Бендери - це не те, чим треба пишатись. Ти паче, що сам Степан Бендера навіть не був українцем. Степан Андреевич Бенжера [укр.Степан Андрійович Бандера;1 января1909,Старый Угринов, Королевство Галиции и Лодомерии, Австро-Венгрия - 15 октября 1959, Мюнхен, ФРГ.] - украинскийполитический деятель, лидер и организаторукраинского националистического движениянаЗападной Украине. Гражданство: Австро-Венгрия
, позже: Польская республика апатрид. Все тоді робилося заради влади, своєї вигоди, амбіцій і щоб спровокувати конфлікт між країнами. Може звичайно якісь одиниці і робили щось заради свободи України, але то одиниці. А зараз поляки країна яка нам більше за всіх допомагає, тому не цим треба зараз пишатись.

Первая треть фильма как раз и обьясняет причины - запрет языка, закрытие украинских школ и церквей, непризнание украинского государства. ОУН сначала действовали отдельными террористическими атаками и диверсиями, а когда Польша ослабла - полномасштабным геноцидом.

Забыли упомянуть что сами россияне "типа страдали" от сталинизма не меньше чем украинцы .-- В правительстве Ленина украинцев и русских было меньше чем" других " национальностей .И вообще последующие и Сталини Берия были грузины . Каганович -еврей .Микоян -армянин .А дальше Хрущев и Брежнев украинские корни --так что гнать на Кремль все равно что на самого себя .Украина была такой же частью империи как и все другие .