Фільм досить глибокий, повчальний і застережливий. Його зрозуміє людина досвідчена та зріла. І не дивно, що він має гіркий післясмак для декого... Тут радше не про відданість та порядність, а про шкоду, яку завдає фанатизм. Він засліплює і позбавляє життя людину. З його допомогою маніпулюють іншими, дурять, розпалюють війни, поливають брудом і наклепами невинних. Але фанатичні люди думають, що так треба, і вони просто виконують свою роботу, хоч насправді вже давно її не просто виконують, а світу Божого за нею не бачать, не бачать любов під носом, рідну людину, яка вмирає, людей, яких вона несправедливо кривдить чи звільняє... І лише людина вільна від фанатизму в своїй справі здатна бути щасливою, чесною, справжньою та слухатися сумління. Я до того, що є дуже велика різниця в тому, що ти любиш свою роботу чи справу, але чітко бачиш різницю між добром і злом, і заради роботи не зрадиш моральних норм, закладених Богом. І завжди залишаєшся людиною. Більше сподобалась економка як персонаж у цьому плані, хоч вона теж неідеальна. Що ж, а хто з нас ідеальний? Та принаймні вона справжня. Тільки кумедна. Не розуміє наскільки щаслива, що не змарнувала свого життя на фанатизм.

Отличный фильм и открыл для себя актрису.

Трогательная, проникновенная история. Есть в этом фильме какая-то хрупкость. Героев, отношений, ситуаций. Где каждый взгляд или жест может изменить течение сюжета и судеб. Выраженный или же затаённый внутри. Все эмоции живо чувствуются и переживаются. С уже собственной неловкостью, обидой, раздражением или грустью. Любимый Энтони Хопкинс, что ещё сказать... Его герои умеют прокрадываться в душу и располагаться там по своему желанию. Есть фильмы со своей особенной атмосферой и этот фильм такой. С определённым настроением хочется оставить вечер именно для него.

Бачу, не я один побачив подібність з "Абатством Даунтон". А кіно непогане... що те, що те!