Замечательный фильм который уже давно стал классикой и эталоном измерения психологических драм с сексуальным подтекстом . Вы можете влюбиться в этот фильм или ненавидеть его , но одно я скажу вам точно - он не оставит вас равнодушным.

Вирішив написати відгук на цей фільм, коли нещодавно його передивився вже в більш дорослому та свідомоу віці, та маючі якій не якій, але досвід в відношеннях з жінками.
По перше скажу, що цей фільм гарно передає візуальну естетику Америки кінця 80-их років.
Одразу помітно, що знімалося на кіноплівку, яка має спецефічні "артефакти" зображення, але це не виглядає погано, навіть краще ніж вихолощене цифрове зображення сучасного кіно!
По друге, режисер Єдріан Лайн, працював над дуже гарними кінороботами, які не вважаються "проходними". І тут режисерська робота на висоті.
Між Бейсінгер та Рурком відчувається наявність так званої "хімії" у кадрі. Вони вдало зіграли таку яскраву пару.
До того ж, над фільмом також працював "король" еротики 80-90их Залман КІнг! :)8
Тому еротичні сцени не виглядають похабними, а навпаки мають якусь родзинку та естетичну красу.
По самій історії:
Як деякі вже зазначили, що герой Міккі Рурка знатний маніпулятор. Так наспрвді і є. Він в кінці фільму розказує про себе і своє життя. І так як, у нього в житті було багато жінок, у нього чималий досвід з жінками. Він знає чого вони хочуть, він знає, що їм подобається, він знає як привернути їх увагу, чим їх "зачепити"! Але квести та ігри в які він змушує грати своїх партнерок, не всі жінки зможуть "вивезти"! Ці ігри щодалі стають все більш екстемальними, небезпечними та несприйнятними до психики середньостатистичної жінки, яка в кінці кінців все ж таки прагне стабільності, мати дітей, друзів. А персонаж Рурка ніяк не підходить на роль такого чоловіка. Він суцільний жіночій "ДОФАМІН"! Він дає жінкам нескінчений потік емоцій та нових вражень. Чого по суті і не вистачає більшості жінкам у відносинах. Але з часом на його фоні, колишній чоловік героїні вже не виглядає так погано, як можна подумати) Бо в колишньому була якась стабільність та впевненність.
Особливо важливі у фільмі сцени розмови героїні з старим художником. Там мабуть закладється важлива думка до психологічного портрету героїні.
Поверхнева ж ідея фільму , що жінка розлучившись з своїм чоловіком, шукала того , що на її думку ій не вистачало у відносинах. (Читаємо про це трохи вище!) Але таки емоційні гойдалки вона вже не витримувала, а повернутись до колишнього вже не мала змоги. І плаче в кінці вона, коли йде вулецею, саме із за цього!
Так, у обох героїв є проблеми, які треба вирішувати с психологом. Але на мій погляд, головній героіні треба б було піти з колишнім на парну консультацію до сімейного психолога) Але тоді ми б не отримали таку яскраву історію!

Какая ж тетка ниже озабоченная ахахахахахахахахаха, теперь все понятно.)

Какие же Бейсингер и Рурк супер-эстетичные существа! Были... Жаль что дочь Бейсингер совершенно на нее не похожа.