Ситуація з домашнім арештом звучить кумедно, але насправді перетворюється для них обох на замкнений простір, де кожен змушений дивитись не тільки на іншого, а й на себе. І саме тоді помітно, що Анна не просто «рокова кралечка», а жінка зі своїм болем, страхами та бажанням нормального життя. Її непередбачуваність це не гра, а захист. У фільмі багато теплоти й тонкого гумору, але є й моменти, коли стискається серце, бо розумієш: у любові й справді немає безпечних маршрутів, як би Ренато не намагався все контролювати.