Неймовірний мультик мого дитинства! Коли подивився "Їжачок у тумані", бувши ще зовсім дитя - як і всі однолітки, був здивований: про що цей мультфільм? І тільки ті діти, що через роки стали моряками, відчули на собі конкретно, що таке "блукати в тумані, як їжачок"! Все точно так відбувається, як у розповіді Юрія Норштейна: пливеш собі, "перераховуючи зірки", а потім Бац! - І ти вже в тумані ... Пильний погляд починає вихоплювати не тільки реальні, але й уявні, "фантомні" небезпеки, страх починає роз'їдати свідомість! При цьому монотонно себе заспокоюєш: "Я ж - їжачок, та що зі мною може статися? Чуєш - маяк гуде "ї-жа-чок!", пливеш на той рятівний поклик ... І тут - "Голос" ні звідки: "Давай, допоможу до берега дістатися!" Це все ще треба пережити, щоб зрозуміти філософський підтекст мультфільму "Їжачок у тумані": на своєму життєвому шляху "живі істоти" зустрічають багато небезпек, і чомусь доводять себе до "фобії" страхом перед ними нереальними, а справжні ж - виявляються цілком невинними! І тільки благородна мета - доставити другу малинове варення (яке йому потрібно, можливо, як ліки проти хвороби), подолає всі перешкоди, що виникли на шляху до цього! Дивитеся частіше, великі діти, "казки для малят", подібні до цієї!

Очень глубокий мультфильм, который вы, скорей всего, при первом просмотре не поймете, я тоже не понял, но посмотрев в инете аналитику или анализ данной картины, то сразу все стало на свои места, Я в детстве я полагал, что это снова очередной незамысловатый мультфильм с легкой подачей и банальной моралью. Короче 10 из 10 картина реально надолго остается в памяти. Некоторые детали становятся понятны только после повторного просмотра.

Ну какой же классный мультик!! Любимый. С самого детства. Сейчас пробую понять, а почему этот мультик "Ежик в тумане" так нравился? Не могу ответить себе на этот вопрос. Но покорил сразу. С замиранием следила за Ежиком, как он пробирался сквозь туман и разные непонятности в нем. Но упорно шел вперед. И сейчас, если вижу вдруг (неожиданно!) этот мультфильм по телевизору, обязательно смотрю. Настоящее произведение искусства.

Мне этот мульт нравился и в детстве, и сейчас. Этакая печалька в одиночестве, и романтика двоём.

Все говорят, что детьми не понимали этот мультик. Многозначительно кивая. Но став взрослыми всё равно внятно не могут объяснить, что они поняли для себя, что в нём есть такого.)